Золота олімпійська медалістка Гелен Річардсон-Волш OLY — одна з найуспішніших хокеїсток Великої Британії.

Вона страждала від виснажливої депресії після травми, яка загрожувала завчасно покласти кінець її кар’єрі.

У цьому відвертому матеріалі Гелен ділиться зі спортсменами порадами, а також розповідає, як звернулася за допомогою і чому жалкує, що не зробила цього раніше.

Я ЧАСТО ДУМАЮ ПРО ЦЕЙ ЧАС І РОЗУМІЮ, ЩО ТОДІ ДІЗНАЛАСЯ ПРО СЕБЕ БАГАТО НОВОГО, ЩО ДОПОМОГЛО МЕНІ ПОВЕРНУТИСЯ НАБАГАТО СИЛЬНІШОЮ

ГЕЛЕН РІЧАРДСОН-ВОЛШ OLY

Я багато чим завдячую спорту, я багато чого навчилася протягом своєї кар’єри. Спорт подарував мені одні з найкращих спогадів у житті. Але протягом спортивної кар’єри я отримала декілька важких травм і тепер хочу розповісти, чого це мене навчило.

Незабаром після Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї я отримала першу серйозну травму — розрив сухожилля щиколотки. Це було дуже неприємно. Мені довелось пережити три операції. Протягом двох років я не могла грати в хокей, тому пропустила відбіркові матчі перед Олімпійськими іграми 2004 року в Афінах. Ми не пройшли на ті Ігри.

Коли у тебе травма — навіть якщо ти виходиш з ладу лише на тиждень або два — це дуже негативно впливає на психологічний стан. Мені здається, мало хто розуміє, як це може вплинути на психічний стан спортсменів, особливо коли період змушеного простою затягується.

Не мати можливості грати протягом двох років — тобто не мати можливості займатися улюбленою справою протягом цілих двох років — було дуже важко. Я часто думаю про цей час і розумію, що тоді дізналася про себе багато нового, що допомогло мені повернутися набагато сильнішою — як би важко тоді не було. Якщо мої поради полегшать шлях наступному поколінню спортсменів, це було б чудово.

Коли опускаються руки

Після чудових Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні мене знову спіткала травма — розрив міжхребцевого диска з ураженням спинного мозку. Це був важкий час. Мені знову була потрібна операція, але думала, що маю достатньо часу, щоб підготуватися до Олімпіади в Ріо. Менш ніж через рік ситуація повторилася, і знову операція. Тоді я нарешті усвідомила правду. Мені було 32 роки, моя спортивна кар’єра добігала кінця, я пропустила Чемпіонат світу, у нас був новий тренер, і до Ігор залишалося зовсім мало часу. Я почала сумніватися, чи вдасться мені повернутися у великий спорт і буду я колись знову виступати за Велику Британію. Через ці думки у мене почалася затяжна криза.

Були дні, коли вранці не хотілося вставати з ліжка. Я багато плакала, просто плакала і не могла зупинитися. Я страждала і від фізичного болю, і від депресії та не могла спати. Мені здавалося, що з цим неможливо нічого зробити. Я ніяк не могла змінити свої думки. І тоді я зрозуміла, що мені потрібна допомога.

НЕОБХІДНО НАВЧИТИСЯ
МАКСИМАЛЬНО РОЗКРИВАТИ
СВІЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСОБИСТОСТІ

ГЕЛЕН РІЧАРДСОН-ВОЛШ OLY

Зробіть перший крок до одужання

Між фізичною та психічною реабілітацією є багато спільного. Але від психічних захворювань складніше одужати. Якщо ваше тіло отримало травму і воно здатне відновитися, воно відновиться. Відновитися після психічних травм важче, тому що самого лиш часу для цього недостатньо. Час допомагає, але відновлення неможливе без певної роботи. Щоб повернутися до нормального життя, необхідно дотримуватися певних правил.

Необхідно навчитися максимально розкривати свій потенціал як особистості. Ключовий елемент цього процесу — усвідомленість та здатність розібратися, що насправді відбувається у вашій голові. Якщо ви можете це зробити, ви дійсно можете щось змінити.

Я навчилася допомагати собі. Я почала розвивати усвідомленість та використовувати додатки для медитації, які виявилися дуже корисними. Я спеціально приділяла час, щоб позбутися цих негативних думок. Я зрозуміла, що потрібно проводити більше часу з друзями і родиною — чого я не робила достатньо в минулому.

Зателефонуйте нам, ми готові допомогти!

Учасники Олімпійських та Паралімпійських ігор в Пекіні та члени їх оточення отримують безкоштовний доступ до конфіденційної гарячої лінії з питань психічного здоров'я. Служба працює цілодобово, на 70 мовах.
Не відмовляйтеся від підтримки

Без сумніву, протягом цього часу я потребувала значної підтримки. Я звернулася за допомогою і почала відвідувати психотерапевта. У мене були реальні проблеми, я втратила усю впевненість у собі, моя самооцінка впала. Щоб знову стати собою, мені потрібна була допомога ззовні.

Підтримка людини, яка не має жодних зв’язків зі спортом та кумирів у моєму виді спорту, дуже мені допомогла. Психотерапевт просто беззаперечно підтримував мене. Це було дуже важливо.

Безумовно, хокей — це командний вид спорту. Те, що я — частина команди, одночасно сприяло та заважало одужанню. Коли у мене проблеми, я схильна ізолювати себе від оточуючого світу. У кризі я зазвичай припиняю контакти с людьми, що тільки погіршує ситуацію. Але коли я все ж змогла поділитися своїми проблемами з близькими та розповісти товаришам по команді про свої почуття, це неймовірно мені допомогло.

Я отримала фантастичну підтримку з боку усіх членів команди — це зайвий доказ того, що люди від природи добрі та розуміючі; якщо оточуючі не знають, що відбувається, вони не можуть допомогти. Розповідь про проблеми — особисто для найближчих друзів та у блозі для усієї команди та ширшої аудиторії — стала для мене спасінням. Це дуже мені допомогло — але я думаю, що це також допомогло моїм товаришкам по команді зрозуміти, що зі мною відбувається, що тільки покращило наші стосунки.

СПОРТСМЕНАМ, ЯКІ МАЮТЬ ПРОБЛЕМИ З ПСИХІЧНИМ ЗДОРОВ’ЯМ, Я РАДЖУ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ. МЕНІ ЦЕ ДУЖЕ ДОПОМОГЛО — КОЛИ Я ЗВЕРНУЛАСЯ ДО ФАХІВЦЯ, ТО ПОЖАЛКУВАЛА, ЩОБ НЕ ЗРОБИЛА ЦЬОГО РАНІШЕ.

ГЕЛЕН РІЧАРДСОН-ВОЛШ OLY

Ключ до вирішення проблеми — розуміння

Мені пощастило. Я відчувала колосальну підтримку, але в той час проблеми психічного здоров’я та благополуччя ще не обговорювалися так відверто, як сьогодні. Думаю, це одна зі сфер, в якій відбулися найбільші зміни. Ми ще не досягли належного рівня, але однозначно рухаємося у цьому напрямку. Необхідно розробити максимально чіткі протоколи та процедури, щоб усі травмовані спортсмени могли отримати підтримку незалежно від того, хто вони є, чого досягли та яким видом спорту займаються.

Обговорення проблем психічного здоров’я досі засуджується. Безперечно, все залежить від контексту, але я думаю, що в спорті — враховуючи той факт, що вже декілька людей відверто розповіли про свої проблеми — це питання стає менш стигматизованим. Але іноді неможливо протистояти своїм думкам та очікуванням щодо реакції оточуючих та зміни відношення до тебе. Все ще прийнято вважати, що депресія є ознакою слабкості — ти ніби не можеш впоратися з обставинами, з життям. Чим більше ми обговорюємо це питання, тим простіше нам буде в майбутньому. Не думаю, що ці питання обов’язково виносити на громадське обговорення, але навіть знати про існування цих проблем та мати змогу обговорити їх з тими, хто поруч, — це вже великий крок уперед.

Спортсменам, які мають проблеми з психічним здоров’ям, я раджу звернутися за допомогою. Поговоріть з одним із своїх друзів або, якщо цей варіант вам не підходить, зверніться до фахівця. Поговоріть зі своїм лікарем, отримайте направлення до психотерапевта. Мені це дуже допомогло — коли я звернулася до фахівця, то пожалкувала, щоб не зробила цього раніше. Звертайтеся за допомогою у форматі, який вам найбільше підходить.

Дізнайтеся більше про те, як залишатися #MentallyFit, з порад спортивного психолога доктора Клаудії Рірдон.